Розкрито найтепліший у світі «великий обман»: полювання на людей похилого віку, але заохочення глобального усиновлення
У фільмі «Шоу Трумена» опіку над Труменом придбав директор реаліті-шоу з моменту його народження.
Він побудував величезну сцену на острові, де небо, сонце та місяць були тканинними фонами. Кожен будинок у місті був бутафорією, а тисячі мешканців були акторами,-щоб змусити Трумена повірити, що це реальний світ.
Але ви ніколи не здогадаєтесь, що десь у цьому світі справді існує реальна-версія «Шоу Трумена». Це місто Хугверф в Амстердамі, Нідерланди.
Прогулюючись містом, мало хто запідозрив би щось недобре, не знаючи правди, бо вона виглядає абсолютно звичайною.
Як і інші європейські міста, воно не багатолюдне і не складне планування, але кожен крок підносить нові сюрпризи.
Вранці місто тихе й спокійне, лише кілька літніх жителів займаються спортом на широких вулицях.
Лише коли сонце повністю сходить, місто оживає. Музичний фонтан на площі танцює в ритмі, а група старійшин, що сидять на лавках, балакають про буденні справи.
Люди гуляють невеликими групами, деякі відпочивають біля дверей невеликих магазинів, що вишикуються на вулицях, інші влаштовують пікнік на траві. Важко не бути захопленим цією приємною атмосферою.
Звичайно, жвава діяльність також заповнює маленькі магазини, що вишикуються вулицями.
Покупці впорядковано купують те, що їм потрібно, а літнім клієнтам власники навіть пропонують доставку додому.
У другій половині дня кав'ярні та десертні стають особливо популярними.
Чашка насиченої кави, маленький шматочок торта, прослуховування зворушливої мелодії на телефоні, тихий погляд на потоки людей за вікном-раптом щастя наповнює твоє серце.
Літній чоловік сидить у саду, задоволено ніжиться на сонечку. Іноді грайливе кошеня приходить шукати ласки. Старий з поблажливістю гладить її пухнасту голівку, але його рука не перестає гортати сторінки своєї книги...
Життя мирне і безтурботне, теперішній момент безпечний. Здається, що все втілює сам образ життя, якого ми прагнемо.
Навіть багато користувачів мережі, які дочитали до цього кінця, відчувають спокусу переїхати, але Travel Bug радить вам не поспішати,-оскільки ви не відповідаєте вимогам жити тут.
Усі власники магазинів, колеги, друзі та навіть усе це місто, яке ви бачили вище, є фальшивими!
Можливо, ви помітили, що мешканці тут переважно люди похилого віку. Насправді це «фейкове містечко» виключно для пацієнтів.
З викриттям міста найбільший обман світу нарешті було розкрито.
Все почалося з Івон Ван Амеронген, тієї самої людини, яка ініціювала цю «аферу».
Спочатку вона була просто доглядальницею в будинку престарілих, чиїм щоденним завданням було «стежити» за цими пацієнтами з хворобою Альцгеймера.
Дехто викрадав чужі речі, помилково вважаючи, що це телефони, щоб зателефонувати родині; інші виходили на вулицю, щоб принести склянку води, але поверталися й заблукали назад до своїх кімнат; інші закінчували їсти лише для того, щоб сердито скаржитися, що нічого не їли кілька днів...
Як можна «наглядати» за цими пацієнтами з амнезією? Оскільки деяких пацієнтів стало важко контролювати під час епізодів, персонал був змушений вдатися до обмежувальних заходів з міркувань безпеки.
Побачивши, як із цими пацієнтами поводилися як з дітьми, їхні очі були наповнені страхом і смутком, вона відчувала глибоку стурбованість.
Одного разу, перебуваючи на роботі, їй раптом подзвонили з дому. Мати, навмисне придушуючи своє горе, сказала: «Твій батько помер. Серцевий напад. Це сталося швидко. Він не сильно страждав...»
Серед свого горя вона відчула дивне відчуття полегшення: «Так, слава Богу, його не відправили в будинок престарілих».
Ця думка здивувала її-будинки для престарілих. Вони мали бути місцями, наповненими любов’ю, а не похмурою картиною, яка інстинктивно спадала на думку.
З того моменту в неї виникло бачення: побудувати будинок престарілих, не схожий на жодну лікарню, де пацієнти могли б жити з гідністю.
Згодом завдяки її зусиллям її ідея отримала широку підтримку. Нарешті у 2009 році це «нетрадиційне» містечко виникло.
Місто займає площу 12 000 квадратних метрів, що не є особливо великим. Однак, щоб жителі відчували себе якомога ближче до нормального життя, у місті немає високих стін і холодних лікарняних палат.
Натомість тут є всі стандартні зручності міста: площі, парки, супермаркети, ресторани, кафе, бари, кінотеатри, перукарні... нічого не бракує.
Містечко має загалом 23 кімнати, кожна зі своїм особливим стилем.
Враховуючи, що спогади цих людей похилого віку застигли в молодості, декор створено за зразком стилю дизайну 1950-х років.
У кожній кімнаті зазвичай живуть шість-сім людей похилого віку разом із двома вихователями.
Атмосфера нагадує-згуртованість людей похилого віку, які живуть разом, неймовірно тепла та гармонійна.
Звичайно, на відміну від моделей догляду в інших будинках престарілих, де персонал може перешкоджати пацієнтам робити щось, щоб уникнути незручностей,
тут пацієнти можуть самостійно випрати свій одяг і приготувати будь-яку їжу. Одним словом, все робиться вільно.
Сьогодні гарна погода, тому я йду в перукарню, щоб зробити нову зачіску.
Пообідавши, не маючи чим зайнятися, я записався на курс випічки.
Навіть якщо ви посварилися зі старим із сусіднього будинку й зав’яжете--роман наприкінці життя, у цьому немає нічого поганого.
Незалежно від того, чи то покупка в супермаркеті, чи обід у ресторані, це не коштує ні копійки.
Ніхто не береться за собою, коли виходить, і не хвилюється про те, що загубиться-зрештою, усі, кого вони зустрічають у маленькому місті, є знайомими обличчями.
Причина цього проста: дозволити їм, у їхній хворобі, насолоджуватися щасливими і безтурботними сутінковими роками.
Щоб пацієнти не відчували приниження, дізнавшись про свою хворобу, місто найняло 250 «акторів».
Їм не потрібен був особистий супровід чи постійний нагляд, але їхні акторські здібності мали бути на висоті-.
Їх ролі були дуже різними-міські кухарі, бариста, працівники супермаркетів, сусіди тощо-кожен виконував свою роль за одним керівним принципом: успішно обманювати цих пацієнтів.
Іноді вони навіть обмінювалися порадами, як покращити свої «акторські» здібності.
Враховуючи особливі потреби пацієнтів, у місті продумано замінили всі ліфти на безкнопкові моделі, які автоматично відкриваються при наближенні. Ліфт починає повільний підйом лише після того, як пасажири зайдуть всередину та надійно стоять.
З міркувань безпеки місто працює за закритою-системою управління. Сторонні не можуть увійти, а мешканці не можуть вийти. За станом пацієнтів цілодобово спостерігають.
Лише у дні зі сприятливою погодою місто відкрите для відвідування на обмежені години. У цей час учні з сусідніх шкіл перетворюються на молодих відвідувачів, які спілкуються з літніми жителями.
Підприємства з охорони здоров’я та оздоровлення з Китаю також прагнуть надати щиру підтримку цьому «раю» для людей похилого віку, використовуючи розумніші функціональні медичні пристрої, щоб допомогти людям похилого віку керувати своїм здоров’ям.
Люди похилого віку можуть проходити регулярні оцінки ризиків для здоров’я HRA-кожен займає лічені хвилини-, щоб отримати всебічне розуміння свого поточного стану здоров’я.
Завдяки імпульсній магнітній мікроциркуляційній терапії здійснюється не-фармакологічне лікування різноманітних хронічних захворювань, пов’язаних із системою кровообігу.
Регулярно беріть участь у «людино-взаємодії з машиною» з пристроєм скринінгу когнітивних порушень ADDS, щоб визначити ризик хвороби Альцгеймера та її тяжкість.
Використовуючи пристрій для тренування погіршення пам’яті ADTS, беріть участь у веселих, багатовимірних-вправах для уваги та пам’яті за допомогою-контрольованої розумом ігор, щоб запобігти подальшому погіршенню пам’яті.
Літні люди з поганою якістю сну можуть покращити свій режим сну за допомогою пристроїв імпульсної магнітної терапії сну.
На сьогоднішній день місто вже 14 років «обманює» всіх, але літні жителі жодного разу не чинили опору. З покращенням настрою їхня залежність від ліків також зменшилася.
На сьогоднішній день у місті пішов з життя лише один житель.
До того, як дізнатися про Хогевейка, я ніколи не розумів, що таке доброзичлива брехня. Спостерігаючи, як протягом чотирнадцяти років «обманюють» сотні хворих людей похилого віку, я раптом усвідомив, що деяка брехня може бути дуже втішною.
Для цих немічних людей похилого віку це місце не холодний дім для престарілих-а теплий дім.
Тут вони можуть граціозно завершити останній розділ свого життя.